Вірш Ірини Герасимів про кохання та емоції, які воно принесло. Автор запитує читачів, чи вони колись кохали, дивилися у очі, торкалися руки, цілувались під пісню та благали Бога не забирати у них цю любов. Вірш закінчується нагадуванням, що справжнє кохання не зникає, якщо вогонь в обох ще не погас.